історії, які субєктивні елєменти маємо право впровадити до неї, в чім лежить істота історичного процесу взятого абстрактно, так сказати його механїзм. Одним словом — історіософія — се синтеза теорій, якими повинна руководити ся фільософія історії. Иньшими словами — історіософія відносить ся до фільософії історії, як історика до історії.
Формуючи гадку про історіософію — я подаю лишень загально стремлїня без лїку письменників усяких напрямків, які таку історично фільософічну науку вважали конечністю. Ось кілька примірів. Ожіст Конт стремів до того, аби найти „основну теорію історичної еволюції“, яка могла би „стояти на чолї величної будівлї фільософії історії“[1]. Альтмаєр дефінїює фільософію історії як науку не обмежену тїсними границями оповіданя про факти, а як таку, що повинна дати ідеї до руководства в дослїдах реального житя[2]. По думцї Вроньского — фільософія історії потрібує „загальної підготовки“,
