Сторінка:Микола Зеров. Камена. 1924.pdf/39

Цю сторінку схвалено
НА ПОВОРОТ ДРУГА.
 
Горацій, До Помпея, Оди II, 7.
 

Мій вірний спільнику в ті многотрудні літа,
Як воєвода Брут у по́хід нас повів, —
Який це добрий бог вернув тебе, квірита,
До неба рідного і рідних берегів?

Помпею, друже мій! Як часто ми при чаші
Вкорочували дні немішаним вином,
І кучері буйні благоухали наші
Під миром дорогим і запашним вінком!..

І день Філіпп настав. Без чести і без слави
Покинув я свій щит із бойовища втік.
Там мужність зламано, там що-найкращі лави,
Наш що-найкращий цвіт там головою ліг.

Та крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій,
Він хмарою повив і врятував мене,
Тебе-ж, коханий мій, знов підхопили бурі
І в море понесли, розгніване й гучне.