Цю сторінку схвалено
ТЯГАР РОБОЧИХ ЛІТ…
Тягар робочих літ наліг мені на плечі.
Стих безтурботний сміх і споважніли речі.
І голос чую я настирливо-шорсткий:
Лукавий наймите! А де-ж доробок твій,
Де плід твоїх трудів і творчости твоєї?
Чи-ж добре ти робив над чорною ріллею?
Чи встигнеш, поки день, скінчить свої жнива?
Як гірко слухати оті терпкі слова
І як не заздрить вам і молодості вашій —
Цій сповненій вина і ненадпитій чаші,
Цій гострій свіжості передсвітних годин,
Цій смужечці зорі над білим сном долин!
