Сторінка:Микола Дерлиця. Композитор і иньші оповіданя. 1904.pdf/94

Цю сторінку схвалено
— 90 —

мов під такт піснї і волік за собою густу хмару пороху.

Позаду воза майже на розворі обіруч держачись драбини їхала Анна і в міру як хитав ся віз, нїби пританцьовувала. Вона не співала. Їхала в хмарі пороху і до женцїв якось усьміхала ся. По обох боках дороги стояли полукіпки, як величня, в хвилї повних рухів непроглядна армія. То був образ з'ужитої сили й енерґії.

За короткий час хлїбороби позвозили свій добуток у села. Поля зовсїм занїміли. Тілько Дїдурова Гандзя окутана в лахи як мара порола стернї торбою і збирала полишані колоски.