Настали спеки. Сонце розливало ся промінем у безкрає горяче сяєво, обхоплювало землю і гнїтило подільські колосисті лани. Лани мінили ся. Срібляста зелень потахала. Хвильованє збіжя, що пригадувало величаве море, відпливало з вітром безповоротно. Червоні маки до разу погасли. Ще тілько опізнений блаваток, як блудний огник десь-не-десь сьвітив ся. Лани жовкли, неначе золотом обстигали.
По селах оживляв ся рух. Люди порядкували по дворах, оглядали свої хлїборобські знаряди, що попсоване направляли самі, або йшли до майстрів. Денеде направляли дорогу та доїзди. В олїйнях поскрипували ступи, від часу до часу важко гупав таран. Ковалї працювали в кузнях від ранку до ночи, загарливо били молотами в такт, немов виковували якусь мельодию. Млини мололи на всї заставки, а люди суятили ся при кошах, аби мливо скорше відходило. Так у всїм. Звичайно повільний та
