У клуночку, за плечима у старшої, щось заворушило ся і замявкало. Дївчина вхопила кінцї плахти, притисла сильно до грудий і стала підкидувати ся до гори. Мявканє притихло. Полїцай тим часом вернув на ріг Панської. Пішоходи хоч іще рідко, а все вже вештали ся сюди й туди. Полїцай розглядав кождого вже здалека. Перепустив кількох панів підносячи руку до дашка шапки, та сам подав ся за ними. Дївчата вдруге побігли на перехрестє і натрафили на муляря. Сей не зупиняючись уткнув щось старшій у руку. Менша швиденько вхопила сестричин кулак і розвела його; побачивши там крейцар повела очима на сестру, при чім показала дрібонькі зубки — оттак як заголоджена собака, коли побачить у руках чоловіка кусник хлїба.
Муляр зробив добрий початок. Як раз вертали — понайбільше жінки — з раннього богослуженя. Сестрички розщибали ся. Бігали вперед, завертали ся, бродили по болотї, похрамували, ховзали ся на хіднику, але не могли нарікати. Перепадало дещо в їх дрібні руки. Та нараз сполошив їх якийсь поважний горожанин.
— Що то за порядок? — визлобив ся він. — Дїти вчити жебрати? Полїцай, нагнати їх геть!
Полїцай справдї застукав підковами об хідник і побіг за дїтваками. Дїти сховали ся за сьв. Теклю. Полїцай не вступав ся вже з рога Панської. По якімсь часї обійшов здалека городцам сьвяту Теклю і наблизив ся до дївчат.
— Ну, маєте дещо? — заговорив.
Старша вітворила кулак і пальцем другої руки пересуваючи гроші по долони, говорила:
