Розвиднювало ся дуже повільно. Пізною осїню вже й так не скоро вибирало ся на днину, а то ще налягла на місто сїра мряка — густа хоч зачирай.
Полїцай, що сторожив на Панській, зупинив ся на розї, де схрещували ся ще дві вулицї. Було тихо. В ринві легко дзюрчала вода, що збирала ся з осадженої по дасї мряки. Полїцай збочив хідником по-при публичний огородець ід Руській. Ступав повільно, на сухійших місцях хідника вдаряв сильнїйше ногами і здрігав ся цїлим тїлом. Його проймала дрож; його плащ, автономічна рогата шапта, стрепіхаті вуса і брови були нанизані крапельками роси. Був сїрий, як і мряка. Уйшов зо 50 кроків, а проти високого поставника сьв. Теклї, що стояв по противній сторонї дороги, завернув ся. На перехрестю вулиць стояв довше і старав ся збагнути, що де дїє ся.
На одній із примежних вулиць зарисувала ся постать мущини. Полїцай зігнав з повік росу, витягнув шию і силував ся розпізнати
