Сторінка:Микола Дерлиця. Композитор і иньші оповіданя. 1904.pdf/75

Цю сторінку схвалено
— 71 —

Як ми дала лопатою,
Аж-єм полїз рачки… у-га!

Дружки та свахи сьпівали своєї:

Ой там в лїсї при пасїцї
Вісїм кур, вісїм кур,
А девята чубатенька,
А десятий каплун!

Сень умів відразу підхопити мельодию піснї і грав такої, якої співали. Жучка сидїла на задних лапках против Сеня, водила очима за рухами смичка і без упину виводила під саму мельодию: а гу-гу-гу!

Вся робуча челядь була в полї при роботї, тож нїхто й не колотив дїточої забави; танок плив усякими вихилясами, Жучка заєдно вила.

Нараз упала на дорогу, побіч танцюючих, добра грудка воробцїв. Воробцї зверещали цїр-цїр-цьвір, розскочили ся, взяли самичку в середину, а самі самчики танцювали наоколо неї. Як же-ж котрий самчик занадто наблизив ся до самички, вона торгала його по голові, по волю, а одного над міру влїзливого вона боляче дзюбнула в крило, так що він скричав цьвір-черрр-ча-ча-ча-цьвір, напруго вирвав ся з обіймів самички і втїк на пліт. Инші самчики дальше пробували щастя з самичкою, стелили крильця перед нею і цьвірінькали.

Дїти не полошили воробцїв, неначе не бачили їх; як-жеж воробцї за довго не вступали ся і просто котили ся весїльним під ноги, Івась не втерпів; завернув химерно головою, вхопив у жменю грудок і верг у воробцїв. Вони звіяли ся і посїдали на Михайлову грушку, що стояла неподалїк на тоцї.