дружинї — він звичайно верховодив на вулицї — Марися нахилила свою головку до його рамени, весело підскакувала і влесливо зазирала в очи свого князя.
Цїле весїлє відбувало ся шумно. Голамозів Сень був зі скрипкою і зі своєю чорною Жучкою. Танцювали на серед Фесиного подвіря та пресьпівували:
Скажіть, мамко, татунькови,
Щоб мене женили;
Я бим сказав, тай ся бою,
Щоб мене не били…
Усе відбувало ся в ладї, а весїльна дружина вже заладила ся була відпровадати княгиню до князя, тоб то Марисю до Івася.
Голову Марисї покрили білою плахтою, поверх плахти наложили високу, з сивого смушка шапку, потім дали барвінковий вінок, обвішаний стрічками з косички і китицями торічної посьвяченої калини. Івась на той час був у соломянім, крисатім капелюсї, як решето. Він провадив свою княгиню за руку і сьпівав:
Ой снїг іде, мороз буде,
А я в капелюсї,
Та я собі погуляю,
Як богач в кожусї — у-га!
Серед дороги весїля зупинило ся. Знов танцювали і присьпівували:
Ой прийшов я до дївчини,
Вона пече пляцки,
