Михайлів Івась женив ся з Фесиною Марисею.
Инші дївчата, также Івасеві сусїдки, вельми бажали стати побіч Івася в весїльнім вінку. Вони зовсїм явно торгали, щипали одна другу, взаїмно відтручували ся від Івася, щоби тілько самим стати поруч нього. Але-ж Івась не надумуючи ся взяв Марисю за руку і рішучо заяви в цїлому гуртови: „Марися буде моєю княгинею!“ Так зараз очам видно, що Івась і Марися вже давнїйше були полюбили ся.
Я допевне не відаю, коли почала ся та любов шести- чи семилїтного Івася, до пяти- чи шестилїтної Марисї. Мабуть воно стало ся в одній хвилї, на провеснї. Івась і Марися сусїдували з собою тілько через дорогу. Скоро поплили перші леди, Марися босоніж вибігла з хати на двір, та простуючи по під хату, попри плоти, дібрала ся аж до стовпа біля воріт. Дальше годї було йти. На дорозї розливало ся море не болото.
