Допавши жовтодзюба, то дївчина трохи хати до гори корінєм не перевернула. Першими в тім заворушеню впали відомі любимцї її, Мурко й Мурочка. Виглядає незвичайно, що найблизші серцю стали першими жертвами в сутїку химерних обставин, та на сьвітї такого не мало.
Так Дорця допавши свого жовтодзюба, повимітувала геть коти. Старий Мурко, опинивши ся нї в сих нї в тих, потяг ся на польованє. Мурочка не те; вона лягла на порозї кімнати і муркала найнїжнїйшими звуками. Як тілько двері отворили ся, вона стрілою впала до середини кімнати, і завела нечуваний крик. Та се тілько їй самій пошкодило. Дорця належала до повних натур. Як любила, то любила цїло, разом з Мурочкою муркала. Тепер же вона люто вхопила Мурочку за вушко і Мурочка як птаха полетїла крізь вікно на двір. Потім Дорця побігла на ґанок до матери і зі зворушенєм говорила:
— Правда, мамцю, що менї вже не випадає бавати ся котами. Воно навіть небезпечно,
