Сторінка:Микола Дерлиця. Композитор і иньші оповіданя. 1904.pdf/148

Цю сторінку схвалено
— 144 —

жива, тай пан учитель нехай посьвідчать, чи говорю неправду — мовив Тишко.

Любицький мовчав.

— Тепер не знаю, чи я маю здорові змисли! Що то все значить?! — питав зачудуваний сусїд. Тишко догадав ся, що він уже непотрібний панам і пішов геть.

— В ласцї божій оставайте, панове! — мовив на відхіднім.