— Юрку! чи їхав хто нинька або вчора на Осій? — запитав віт присяжного. Присяжний заперечив.
— А чи говорив хто з єґомостем про ту справу, може єґомость нїчого не знають? — спитав Юрко Ласик радних.
— Ей, люди, як би не знали! Кому-ж перше знати, як не єґомостеви! — рішили радні.
— Служби Божої мабуть уже не буде!
Радні знов дивили ся на сонце. Вони всю гадку мали, що делєґат буде духовна особа і приїде зі Службою Божою.
Недалеко за хатами затуркотїв віз. Радні стали бадьорити ся. За хвильку ізза хат показав ся парокінний візок.
— Комісарь їде! — крикнув Юрко Лисяк.
— Який комісарь? — відворкнув війт.
— Справдї комісарь, в комісарській шапцї! — потверджували радні.
Тим часом окружний шкільний інспектор Бобовський в'їхав на майдан, а порівнявши ся з радними спитав:
— Є тут війт?!
Максим Куртий побіг до візка.
— Ви війт?
— Так, прошу ласки пана комісара!
— Рада громадська є?
— Є, прошу ласки пана комісара!
— Гаразд, будемо брати ся до роботи! — сказав Бобовський і жваво вискочив із візка, взяв свою теку з актами і пішов просто до школи. Війт поспішав за інспектором. Бобовський отворив двері, та побачивши дїтий, нїби завагував ся.
