Сторінка:Микола Голубець. Українське мистецтво. Вступ до історії (1918).djvu/13

Цю сторінку схвалено

ліття почавши українське міське будівництво чимраз то більше опановує Европа і то не тільки посередньо, дорогою впливів, але безпосередньо, при помочі своїх артистів, закликуваних відтіля на українські землі.

Так напр. творцями гордощів львівського будівництва т. зв. Волоської церкви були Італійці. На переломі XVI. і XVII. ст. побудували вони у Львові Успенську церкву, каплицю трьох святителів та Корняктівську вежу, що з'єднані разом творять неоцінений під всяким зглядом памятник Ренесансу на українських землях. До речі кажучи, чужинецькі артисти, що строїли „Волоську церкву“, не могли знехтувати основних форм українського будівництва і, виводючи український храм у свойому строю (стилю), будували його на українському трехбанному заложенню.



З великою слушністю признано другу половину XVII. і початок XVIII. століття золотою добою українського будівництва, що йшла в парі з національним підйомом, започаткованим Хмельницьким, а завершеним… полтавським боєм.

В тих часах витворюєть ся в українськім камянім будівництві величній стрій, прозваний українським бароком.


Волоська церква у Львові.
Щоб як слід зрозуміти душу цього строю, як також основу його назви, мусимо довше над сим спинити ся. Ми вже на свойому місці сказали, що стародавній український спосіб будування, витиснений візантійською новістю, загинув по українських городах, але заховав ся в сільських закутинах. На протязі цілих століть, стояв український город далеко від українського села, і його мистецтво, не маючи власного коріння в народній творчости, було примушене йти чужими слідами. Щойно великий всенародній рух, викликаний Хмельницьким, наблизав ті два чужі для себе світи,