терему“ біля Десятинної церкви в Київі. Останки ці такі незначні, що говорити на їх основі про справдішній вигляд обох будівель рішуче не можна. Ствердити дасть ся тільки те, що спосіб кладення мурів такий-же, як і в церковних будівлях того часу.
Кінець XII. і початок XIII. ст. приносять зі собою упадок Київа. З того часу середовищами дальшого розвитку української державности і культури стають новоосновані,
._%E2%84%9606.jpg)
Храм св. Василія в Овручі.
на заході України, городи — Галич і Володимир. Перенесене туди українсько-візантійське будівництво не остаєть ся без змін, але приймає в себе впливи західньої Европи, в якій цвіло в той час романське мистецтво. Зразковим памятником цього західньо-українського будівництва являється храм св. Пантелеймона в Галичі, побудований на переломі ХІІ. і XII. століть (нині костел св. Станислава). Плян храму українсько-візантійський, чотиростовпний з трьома вівтарними обсидами зі сходу. Романщина помітна тут на різьбарських окрасах храмових входів (порталів) з заходу і півдня та зовнішніх стін вівтарних абсид. Від київо-чернигівських храмів ріжнить ся Пантелеймонівський храм своїм матеріялом. Коли там вживано
