во звязали ці культури водно ціле з пізнішою українською культурою Княжої доби. Вважаючи приявність якогось автохтонного населення на українській території безпереривною від найстарших часів аж донині, такі дослідники ревіндикують для українства цілі довжезні історичні періоди, позначені могутніми, хоч і язиково ще неукраїнськими, культурами. Зокрема велика босфорська держава і її культура стає для них якоюсь могутньою увертюрою до української історії.
Того рода досліди і здогади, що їх зокрема широко і фантастично розвів поет Юрій Липа в своїй історіософічній книжці не мають стислої науково-історичної вартости, — але деяке зерно правди скрите і в них. Вже більше дечого конкретного можна б сказати на підставі поважних археологічних дослідів таких учених як В. Щербаківський і ін.
Староукраїнська культура і усна словесність.
3. Тут нам вистарчить ствердити безсумнівний факт, що ще цілі довгі століття перед повстанням Київської держави та її культури на українській землі жили й цвіли великі та могутні культури як чужого так і домашнього походження. У звязку з тезою про споконвічну автохтонність якогось українського населення на українських землях, це ствердження оправнює нас до висновку, що український народ жив у своєрідних, для нас
