М. Возняк.
ж. Перші післявоєнні роки дали нам, поруч поширеного й доповненого видання Єфремова в двох томах, довгі визначні наукові літературно-історичні праці, — але обі, на жаль, залишилися незакінчені. Є це в першу чергу трьохтомова «Історія української літератури» М. Возняка, що дала дуже докладне, але не все ясне й переглядне опрацювання пребагатого літературного матеріялу «старої» й «середньої» доби.
М. Грушевський.
з. Друга зі згаданих поважних наукових праць — це змістово незвичайно багата, а методично просто епохальна пятитомова «Історія української літератури» відомого історика М. Грушевського, теж недоведена до новіших часів. Учений автор на схилку своєї пребагатої наукової діяльности взявся був самостійно опрацювати й доповнити цікаві літературно-історичні партії з відповідних томів своєї монументальної «Історії України-Руси», — а у висліді дав ідеолоґічно вправді перестарілу, але науково й методично досі найціннішу самостійну історію української літератури.
Решта.
і. Коли не брати під увагу ще декількох менших, або й деяких більших, але науково зовсім безвартних праць, та коли відложити покищо, як
