Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/123

Цю сторінку схвалено

На тій же самій пізньовізантійській основі тут уже виразно пробиваються мовні, стилістичні, а то й змістові впливи Заходу. Поволі формується середньоукраїнська канцелярська і книжна мова з перевагою народніх українських, білоруських, а також польсько-латинських первнів над староболгарською основою, формується новий стиль свобідного оповідання, що далі все вільніший від пізньовізантійських реторичних шаблонів.

 

Короткий Київський літопис.

25. Ще найбільше зближений до пізнього візантійства т. зв. Короткий київський літопис, що дає витяг з наших старих літописів і їх продовження в формі хронікарських записок, що походять з Волині кінця XV. в.

 

Литовсько-руські літописи.

26. Зате найцінніші наші літературні памятки XV. й першої половини XVI. в., а саме Литовсько-руські літописи в чотирьох редакціях, переповнені історичним і літературним матеріялом, — мають на собі вже сильні сліди нового стилю, наближеного не так до пізньовізантійських наших літературних памяток, як радше до литовсько-руського канцелярійного способу вислову. Літописи ці писані живо, цікаво, просто, без реторства й цвітистости, — але з сильною примішкою польської мовної стихії.

 

Правнича література.

27. Подібними рисами відзначається стиль