Щоб наш виклад був зрозумілий, то ми згадуємо і наводимо з психолоґії де-які відомости, потрібні для зрозуміння суспільного життя.
Що людину рухає в житті — це передовсім її потреби. Кожний людський осібняк має вроджені потреби, які мусить заспокоїти, щоб жити. Ці потреби, як важні спонуки, женуть людину до праці, діяльности, взаємин з иншими людьми, і так твориться суспільне, гуртове задоволення потреб. Суспільство, яко співжиття людей, є неминуче і необхідне.
Ріжні учені досліджували, які є головні потреби людини і по-ріжному їх ділили. Над тим працювали англійські учені (напр. Мак Дауґол), американські (Роос, Л. Уорд, Джемс), італійські (Парето), бельґійські (Де Ґреф), російські (Лавров, Тахтарев, Сорокін) і українські (Щербина, Дністрянський), а всеж до однієї думки не дійшли. Але з того всього можна виснувати, що головні людські потреби є такі:
1. потреба розмноження людей (поголівна потреба, материнство-батьківство),
2. потреба живлення, задоволення голоду, спраги і инші природні потреби — дихання, спорожнювання то-що,
3. потреба пізнання,
4. потреба захисту осібняка від ріжних небезпек (природніх і суспільних),
5. потреба гуртового, суспільного захисту людського роду,
6. потреба діяльности,
7. потреба розваги,
8. потреба спочинку.
Безліч практичних потреб людини, про які ми турбуємося що-дня, можна звести до тих головних вроджених потреб. І ці головні вроджені потреби є постійними, вічними рушійними силами, що живуть внутрі людини, як властивости її тіла. Ці потреби є головні чинники людської поведінки. Яка з їх важніша або найголовніша? Очевидно, що кожна, бо не задовольниш потреби розмноження, то й людства не буде і суспільство пропаде; те саме станеться, коли не задовольниш потреби живлення; далі, не можна собі уявити людей, коли б вони не могли заспокоїти потреби пізнання, або коли б осібняк не захищав своє істнування від небезпек або коли б