кий пристрой, що може одріжняти більше 20000 ріжних звуків.
Смакові пристрої в роті, через які можемо відріжняти ті речі, що нам потрібні (їстивні) від шкідливих.
Нюхові пристрої в носі відріжняють приємні і неприємні запахи.
На шкірі маємо багато таких кінцівок, якими одріжняємо шорсткі і гладенькі предмети (намацальне почуття), холод, тепло, давління, біль.
Цілим тілом відчуваємо, напр. рівновагу, хоч пристрой для цього влаштований в усі. Так само в тілі маємо (у м'язах, сухожиллях то-що) почуття ваги і рухові звички. Є ще орґаничні почуття, цеб-то ми відчуваємо всі потреби, що уможливлюють нам життя (дихання, голод, розмноженння, спорожнювання то-що).
Як з окола, так і з середини ми наче озброєні всякими приладами, пристроями, апаратами, що нам служать знамениту службу: дають змогу влаштуватися на світі, рухатись в природі поміж ріжними тілами і відчувати, що́ нам треба, що́ нам добре, що́ шкідливе. На нас все оточення наше робить вплив, а ми на його відповідаємо нашими пристроями, цеб-то природа і люде на нас роблять акцію, а ми відповідаємо реакцією. Ми самі також робимо акцію на все, що нас оточує, а наше оточення реаґує на наші акції. В науці принято називати вплив на нас з окола (зовні) подразненням, котре сприймається чи очима, вухами, нюхом, смаком, шкірою (намацання, тепло, холод, біль, давліня), чи всим тілом (рівновага і ин.). Подразнить нас щось, а ми його сприймаємо, цеб-то одержуємо вражіння, потім відповідаємо словом, рухом, жестом і ин., якось тримаємось, якось поводимо себе. Отож всі наші акції і реакції звемо загалом одним словом — поведінка.
Поведінку людську виучують ріжні науки: поведінку осібняка виучує психолоґія (від слова грецького »психе́« — значить »душа«), а поведінку людей в гурті виучує соціолоґія.
Щоб розуміти гуртову або суспільну поведінку людей, то треба попереду добре знати поведінку осібняка, а то значить, що соціолоґію вчити без психолоґії неможливо, бо багато не будемо розуміти в суспільному житті, коли не знатимемо попереду науки про поведінку окремої людини.
