сподобали ся тобі, так повертай назад до них! — — Але Олю з ними рівняти не позволю!
ТИМКО. Ого не так остро! Вже-ж відай забув до кого говориш! Габ ахт!…
ВАСИЛЬ. Твоє панованє, пане капраль, вже скінчило ся. — Покращай ся з ним. — Досить накривдував ся ти в війску, но тепер вибий собі те з голови, тепер ми рівні!…
ТИМКО. (спускає з тону). Но, но! Вже і розсердив ся. — То-ж я так тілько шпасіровав!… (до себе). Піжди рекрутське ухо! Побачим!
ТАНАС. (виходячи з корчми). Ти стара, як влїзеш, все менї забаву перервати мусиш. Бувай здоров Гершку, небавком верну ся!…
ТИМКО. Та-ж то Танас і Такасиха! Ґріст діх Ґотт! старий, сервус стара!
ГЕРШКО. А, ві ґетс Тимку — як ся маєш Василь? Вус зег іх? То Тимко, пан капраль?
ТИМКО. Сервус, сервус!
ГАФІЯ. (приступаючи до Василя). Здоровий був Василю! Богу хвала щось вернув щасливо. То-ж то утїха буде, як Оля дізнає ся!…
ВАСИЛЬ. Чи вона здорова — чи весела! Скажіть панї матко, чи мене памятає?…
ГАФІЯ. Чи тебе памятає? І ти ще питаєш? Ходи, ходи зі мною!… Тож то ся утїшить… Або нї. Чекай!… Я її нїчого не скажу, а тут приведу. То-ж то буде радість, як тебе побачить! А як ти викраснів синку, який панський зробив ся, щобим і не спізнала!… Чекай, чекай хвильку, я зараз поверну…
ГЕРШКО. Ну, що там чувати ін дер Вінерштат! Як там моє шваґер, гандлює з бики. А він до мене раз писав, що там був великий крах. Ти чув що за крах?
ТИМКО. Но, дас гейст зо… я!
