сци збиралисьмо ся в недїлї і сьвята щоби погуляти, та натїшити ся разом до волї. Ту — при сїй керници розмавляла Оля зі мною, а ту прощала ся заливаючи ся щирими слезами, коли судьба нас на довго роздїляла… І не витати-ж тих місць з радостию? О — так! сто рази — так!
Родимий краю,
Село родиме!…
Вас я витаю
Місця любимі
Зеленї ниви
Лїси, могили!
Щасливі з вами
Днї м'нї уплили!
Мала хатино,
Стріхо старенька,
Мила родино,
Нене рідненька!
Вас повитати
Душа бажає, —
Більшої втїхи
В сьвітї не має!
І ти керпичко
Сьвідку любови:
Витай сестричко —
Витай м'нї знову!
Скажи м'нї правду,
Скажи сьвятїйшу,
Чи я ще знайду
Любов давнїйшу?
ТИМКО. Доннервсттер камрат! Ти хиба шпасуєш! Бо чи-ж може ще тепер тобі сподобати ся тота ганс Оля, колись такі феш та шиковні дївчата бачив? Та-ж твоя Оля, до них, як комісшуг до екстра-штіфлів!
ВАСИЛЬ. Слухай Тимку! Я тобі не бороню вихваляти твоїх нїмок, та чешок. — Коли вони так
