ПРИСЯЖНИЙ. Але-ж бо то і штудерний! І хто би то поміркував!…
ВІЙТ. Не теряймо часу дорогого. — Може ще зможем його в містї перехопити, та віддати під суд людський…
ТИМКО. Чекайте пане вуйцє, я вам допоможу!
ОЛЯ. (як би пробудила ся зі сну). Мамо, що се було?… чого ті люди хотїли? Чи менї причуло ся? Василь?… Василь мав би красти? О нї, се лож!… За- взяли ся злі люди, щоби нас погубити!… Га де він тепер, скажіть, де мій сокіл дїв ся? Ходїм, ходїм мамко за ним пошукати!… (хоче іти).
ГАФІЯ. (задержує Олю) Успокій ся Олю!…
ОЛЯ. Пустїть, пустїть мене! Я мушу його остерегти. Ох, бо його возьмуть — замкнуть в кайдани! Погляньте лиш мамо, як їм спішно дуже!…
ГАФІЯ. Господи, що з нею стало ся?…
ОЛЯ. Цитьте, цитьте мамо. Він чистий, невинний!… Я його обороню!… Лиш на правцї пійду, полечу стрілою, щоби їх перегнати!… (вибігає).
ГАФІЯ. Доню моя Олю! Підожди, що ти робиш!…
ГАФІЯ. Спи спокійно дитинко люба!… Най тя ангел божій своїми крильми хоронить… Той сон тебе
