МИКИТА ДЖУС. Ану-но арендарю — дай нам кватирку — а доброї.
ГЕРШКО. (іде до шинквасу і подає). Добрий день вам пане Микито… як ся маєте Кобрів — (вертає назад). Видите Танас: На що ви маєте продати хату кому иншому?… Продайте менї — а я вам буду дати ще по дві кватирки шабасівки через цїлий місяць.
ТАНАС
Гріє, палить і морочить,
Без сивухи не мож жить!…
ГЕРШКО. Но чи згода?…
ТАНАС. Та бо я маю жінку тай дитину. А що-ж би вони тогди робили?…
ГЕРШКО. (наливає). На що ви хочете вашу дитину дати за Василь?… Василь має тілько хату, тай трошки гроший, що з війска принїс — а вашу Олю любить Тимко — той капраль — а він богатий — має ґрунт — конї, воли, корови, та і вам місце буде і стару до себе возьме…
ТАНАС. Та бо Оля любить Василя!…
ГЕРШКО. Е що любить — вус ґейст любить?! Послухайте мене Танас. Василь шлюбовав від горівки. — Як ся оженить з вашою Олею, то і вам заборонить горіфки пити. А Тимко менї казав — що як би ся оженив з вашу дитину, то буде вас так любити, що будете в горіфку плавати.
ТАНАС. (урадований). Плавати.
(співає). Ой сивуха то ми рай!
Дай кватирку дай ще дай!
ГЕРШКО. Нї не дам! Перше кажіть, що буде з хатою?
ТАНАС. Дай, дай, — та зроби як хочеш!
(співає). Без сивухи не мож жити,
Треба вмерти, або пити!
ГЕРШКО. Сруль — ґей унд ріф ден ґойшен шрайбер — фін ді андере штіб… (затирає руки, в сторону). А ґіт ґешефт! Цвай феґел ауф айнен шус!…
