імперіялістичних хижаків, до поневолення останніми всіх відсталих країн і до сильнішого загострення економічної експлуатації колоній і національного гноблення народів. Імперіялістичні держави при помочі мілітарної організації воєнної сили жорстоко здавлювали не тільки клясовий рух працюючих в себе, але і визвольні національні змагання колоній і поневолених народів. Імперіялізм створив механічну систему централізованих колоніяльних держав, стараючись злагодити клясові протилежності внутрі метрополій колоніяльнюю політикою, загострюючи одночасно національні противенства поміж паразітарною „державою-рентовиком“ і колоніями, змагаючими до створення власних незалежних держав, як огнища розвитку їх економічних організмів і засобу до політичної і культурної свободи.
Сам капіталістичний розвиток пхає з історичною конечністю поневолені колоніяльні народи на шлях боротьби за національне визволення, ц. є. за створення незалежних держав.
Ввезений в колонії капітал підносить їх внутрішні продукційні сили, веде до бистрого промислового розвою, деколи навіть на кошт економічного застою метрополії, розкладає народні маси на кляси, творить нові економічні осередки, які стремлять до обєднання ґравітуючих до них на основі
