— Ви, о. декане, думаєте про єго ідеї і ідеали? Він же-ж про них говорив і зі мною і я ними не згіршив ся. Молодому без ідеалів годї. Я думаю, що хто як хто а ваша добродїйка і до нинї повна своїх ідеалів, правда — шляхотських, ну a єму не до таких, то він липне до своїх...
— Як раз до хлопських, та ще поезиями хлопського поета і доньцї нашій набив голову!..
— Панї, не розбирайте, що хлопське а що панське.
Дїло не в поезиї. Перейдуть молодї лїта і поезия мине ся. Вам уважати радше на щастє своєї дитини, — вона-ж за ним.
— Що за щастє? Я не на те давала доньку до перших столичних пансионів, щоби вона долї своєї за попом глядала! Се не партия для неї і не кариєра для него! — кликнула з досадою панї Ванда і сим вивела з рівновати о. Мелїтона. Те згірдне слово „піп“ в устах шляхтянки, та ще самої попадї, було для него чимось так нечуваним, що єму кров до голови вдарила.
— А се-ж хто так говорить ? Хіба ясновельможна дїдичка! Не вже-ж ви, їмость, гордуєте попом тому, що й ваш чоловік піп такийже, яким і Тосьо необавки стане?! Чи-ж ви, їмость, подумали, яку ви страшну обиду заподїяли сему чоловікови, що́ вам в своїм гнїздї і під своїм дахом дав пристановище, дав спосіб до житя! Га, панї, — вам і по лїтах ще не забуло ся про ті панські примхи. Гарна доля Русина — нема що казати! Взяти собі на голову панну-шляхтянку, щоби відтак нехтувала єго сьвятощі, а поростаючи в пірє за єго добром, показувала єму все нігтї своєї шляхотської нетерпимости!...
Панї Софронова, слухаючи тих слів, то блїдла то зеленїла зі злости. Хотїла зразу піднести ся з крісла і показати явному сповідникови двері, але під вагою і правдою тих слів не чула себе на силах. О. Мелїтон поки що не поперестав на тім.
— Доси я може оден з цїлого деканату мав вас, панство, за людий; нинї і я вас цураю ся, як ви відцурали ся вдяки за зроблену вам почесть. Лиха година завела і мене і єго під ту стріху, що під нею годї добра шукати, коли провід в тій хатї під очіпком а не під „напафійкою“. Вам честна людська попiвська дитина — гірша, від вітрогона кариєровича столичного? Коли вам такого хотїло ся, треба
