в Шумячи і розводить пляни неминучого подружя. Розпечатавши чим скоршне письмо, покрутив головою і посоловів.
— Знаєте, їмость, — сказав о. Мелїтон до жінки, що́ порала ся в хатї коло скринї, звиваючи здоровий кусок домашного полотна, — щось Софрони киринять, а бідний Тосьо пише такий жалібний лист, наче-б єго відсадили від панни.
З тими словами подав письмо жінцї. Невеселим змістом єго зажурилась і панї Ганна. Стояло в нїм виразно, що Тосьо вже від тижня сидить у матери і що, коли останний раз був в домі о. Софрона, приняли єго там дуже холодно і взагалї добачив він у цїлої родини далеко не таке поведенє супротив него, як се було в перших тижнях після єго сватаня. Зоня мала бути дуже сумною, а він виїхавши затрівожений з дому судженої, не бачив другого виходу, лишень для розслїдженя правди поїхати ще раз з о. Мелїтоном до Шумяча. Пише отже, що через два або три днї приїде він певно сюда і сподїє ся, що вуйко не відкаже єму сеї послїдної ласки.
Обоїх супругів тота вість вразила дуже немило. Панї Ганна, складаючи письмо Тося і віддаючи єго чоловікови, пішла за ним до єго канцеляриї і, зітхнувши сердечно, сказала:
— От бідний хлопець, видно не має щастя. — Е, що там щастє! Таке він може ще роздобути, але декан хитрець певно зачув інакший вітер тай моторочить.
— Хіба думаєш про якого другого жениха? — спиталапанї Ганна. — Та-ж Зоня певно за...
— Дарма Зоня, коли мати хімерна а батько непевний. Ну, але се зі мною справа. Я Тосеви кривди не дам зробити.
Так погрозивши, став о. Мелїтон серед виразного гнїву накладати собі люльку. Панї Ганна, видячи зворушенє чоловіка, вийшла з єго покою, а о. Мелїтон, закуривши люльку, перейшов в їдальню і, ходячи великими кроками довкола круглого стола, став над цїлою справою роздумувати. Єму стало живо в памяти цїле сватанє Тося і якась певного рода нерішучість, що з нею приймав декан Тосеві осьвідчини. Він пригадав собі, що панї Ванда тогдї дуже чогось зітхала і що в цїлім поведеню будучих тестїв Тося не слїдно було тої звичайної радости, як се буває у других людий, коли їх дочцї трафляє ся добірний жених. Обоє видушили з себе дозвіл словами:
