— Се сестрінок моєї жінки, у мене на вакациях. Простїть, о. декане що привожу з собою непрошеного гостя, бо рад був пізнати cї сторони.
— Прошу, дуже прошу, мило менї повитати. Певно — питомець.
— Укінчений, — сказав досить сьміло Тосьо.
— Тим красше. В наших сторонах панночок доволї, тоо весїлє не тяжко; прошу дуже — і закрутившись легко на чоботї, взяв о. Софрон свого суcїда під лїве рамя і повів в салю.
— Сїдайте, коли ласка, а може позволите на город, там веселїйше. Є, троха гостий, ну, й на сьвіжім воздуcї.
— Овшім, овшім, — і не ждучи довго пішли наші знакомi за господарем з сьвітлицї до передпокою, а звідси в шклянні двері і на город.
Тут було справдї гарно. Перед самими вікнами ладний зїльник, за ним серед тмурави повикручувані рівні стежки вели в гарну липову улицю, що́ другим кінцем своїм сягала як раз днїстрового яру. Одним і другим боком попід липи стояли лавки, при них столики і крісла. Гостий осіб з трийцять проходжували ся, другі сидїли гуторячи на лавках; поміж них звивало ся двоє прислуги: льокай в лїбериї і непогана покоївка, що розносили підвечірок. При однім столї сидїли чотири шляхтичі і грали в карти. Найвеселїйше було в кінци алєї, бо тут в рондї обсадженім липами сидїла вся молодїж і серед сьмiху та радощів забавляла ся таляром; тут була і Зоня в роли молодої господинї, тут їй віддавали й почесть, як звичайно дочцї господарів. Забава йшла дуже весело. Молоде товариство і не спостерегло, як о. Софрон, познакомивши сьвіжих гостий з давнїйшими, ввів сюди о. Мелїтона і Тося знакомити з молодїжию. Якось перша в ту сторону повернула головку сама Зоня. Побачивши чужих мужчин, щó йшли з батьком, підвела ся з свого сидженя, а вдививши ся в обох гостий, мимовільно спаленїла мов ягода.
Дївчина пізнала Тося. В одній хвилї злинув їй на гадку забавний вечір, той баль у Львові і той молодець з карими очима, що з ним перейшло їй кілька справдї веселих годин. О. Мелїтона вона знала; єго приїзд не здивував єї. Але приїзд молодого чоловіка в ті далекі від Львова сторони хіба-ж не був умисним приїздом задля неї?... В дївочих серцях
