не було, але там дозирав роботи Дмитро, „слуга єґомосцїв“ їх права рука, праве ухо і праве око.
О. Мелїтон перейшовши скорою ходою садок, глянули знехотя через частокіл в пасїку, чи дїд пильнує пчіл, а самі налякавшись здорового шершеня, щó відбив ся в лету об їх капелюх, стрибнули через перелаз і найшли ся в гайочку. А сей гайок був їх великою розрадою. Він своєю принадою, своєю красою, ба й своїм віком був тїсно звязаним з о. Мелїтоном. Він мав свою історию. Єму не було більше 25 лїт, се як раз тілько, як о. Мелїтон стали наставником своєї пастви.
Від перелазу просто в лїсок вела рівна, вузонька стежка через простору, зелену леваду. Правобіч левади, так за сто кроків звідси, простирав ся гарний ланок тютюну, за ним піднимав ся другий з кукурудзою. Тогобічний краєвид замикав ся старою деревиною і високими хрестами кладовища та широкою, згористою дорогою, щ́о вела з села.
Лївобіч стояв високий пліт, замаєний густою терниною і вже губив ся в глубинї лїса, що від него несло запашною вонею цьвiтy, вcїлякої зеленї і холодом. О. Мелїтон минув скоро стежку. Холод ударив злегка об єго пріюче лице, доткнув ся благодатно їх нервів. О. Мелїтон зітхнув, наче-б скидав тяжкий камінь з грудий і пішов дальше. В лїcї було тихо. Спека затишила всю пташню, гудїли лишень великим роєм пчоли, шукаючи по цьвітах меду, а по листках дерев спади.
„От рай, от супокій“ — думав собі о. Мелїтон, минаючи тїнисті засїки яворини і грабини, розхиляючи руками гілє розкішної лїщини. На малій але веселій полянцї засияло сонечко силою своїх промінїв, а тут вже аж пахлo вoнею пристиглих суниць, і те знов захмарило єго лице, бо ті дрібненькі посестри пан-отцевих полуниць пригадали єму так наглядно втрату, що аж зітхнув і цибухом махнув досади.
За полянкою знов піднимала ся гущава, а за нею, як урвав, розістлав ся перед очима пан-отця той сам так єму знакомий краєвид, але такий, що ним він нїколи не міг достоту налюбовати ся.
Цїле обiйcтє, отже дім і гумно, пасїка і сад, поле і гай завершували плоский шпиль високої гори. Гора як раз уривала ся стрімкою кілька сот стіп високою збочею, а збіч
