Цю сторінку схвалено
— 77 —
подавали.
“Ади, прошу найяснїйшого суду, подивіть ся. Та тут є чим бити? Та се легке, як перце; спосібна дуже сапа” — говорив Грицко, поставивши собі сапу на обі долонї тай підтрясаючи нею, наче дитиною, аби не плакала.
Але судия викликав уже другу справу. Заплакала Йваниха й сіяючий з радости Грицко мусїли вже йти до дому.
Якийсь ґазда з під печі став на пальцї, витягнув шию й дивить ся по над голови на ту сапу.
“Що гадаєте? Зелїзє. Як би так порядно ковтнув по голові, добрий би знак зробив!” — говорив до свого сусїда.
“А ще, як у яку годину!” — відповів сусїд.
