Судия (до обжалованого). Булисте карані?
Обжалований (стоїть згорблений коло дверий) Був.
Суд. Ну!
Об. Діставєм від пана десять буків у стайни.
Пан (темний вірменин, із вухами, як у лилика, намість зблїднути, пожовк): То неправда. Він бреше.
Суд. (до пана.) Успокойте ся пане, я знаю, що він менї тут усе буде брехати. (до обжалованого). Не бреши. Бити не вольно.
Об. (скривив ся так, наче хотїв сказати: коби я тебе подибав у своїм селї, в темній вулици, в опівночи, я би тобі показав, чи вольно бити, чи нї).
Суд. Я тебе питаю ся, чись був караний, то значить, чись сидїв у арештї?
Пан. Ого-го!
Об. Сидїв.
Суд. За що?
Об. За напасть!
Суд. За яку напасть?
Об. У Семена пропав мішок, а в мене трясли шандарі тай найшов ся.
Суд. То ти, видко, порядний чоловік.
Пан. Налоговий злодїй.
