як треба, бо зовсім збентежився, а тут іще ці люде так роспалилися, що деякі радили йти зараз же і вдарити на розбійників, говорячи, що зосталося всього кільки хвилин до півночі. Инші силкувалися спинити сміливих та діждатися овечого гасла. Тим часом тітка докучала питаннями. Я ввесь тремтів з ніг до голови й ладен був піти крізь землю, так перелякався. В хаті ставало все душніше та душніше, масло стало роставати і стікало в мене по шиї та по-за вухами. Нарешті один з фермерів каже:
— Я ввійду в хижку перший і піймаю їх, як вони прийдуть.
Тут я мало не зомлів, масло потекло в мене з лоба, а тьотя Саллі побачила і зблідла, як стіна.
— Господи! що це сталося дитині? У його запалення мозку, инакше бути не може. Адже це мозок у його витікає!
Всі кинулися до мене тітка зірвала у мене бриля, хліб випав з рештою масла, а вона схопила мене в обійми і кинулася цілувати.
— Ах, як ти мене перелякав! Яка я рада, яка вдячна Богові, що не трапилося нічого поганого! Нам щось не щастить останніми часами. А ти знаєш приказку: „одна біда йде й сім за собою веде“? Як я побачила, що в тебе з лоба тече, я вже думала, що ти загинув. І колір, і все мені здалося таке, як мозок. Ах, Боже мій! Через віщо ти зараз же
