вже краяти на снідання солонину, але Том і Гек казали йому з тим підождати, забрали вудки, побігли на беріг річки і закинули їх. Довго не чекали — і вернули з кількома гарними коропами і великим щупаком, що сталоб на цілу сімю. Вони припекли рибу на солонині і дуже дивувалися, що ще ніколи їм так риба не смакувала. Вони того не знали, що річна риба тим смачніша, чим скорше її спечеться. Та й не догадувалися, що сон на воздусі, купіль, бігання і здоровий голод — се найліпша приправа.
Поснідавши, полягали в холодочку, а Гек закурив люльку. Відтак пішли оглядати остров. Весело перескакували через спорохнявілі пні дерев і продиралися крізь густі кущі та дикий виноград, що немов розкішний одяг звисав з високих дерев. Часами виходили на затишну полянку, вкриту килимом зеленої трави і прегарних квіток.
Хлопці йшли і бачили багато гарного, але нічого надзвичайного. Вони відкрили, що остров довгий на три а широкий на пів милі, та що відділений від найближчого берега вузенькою протокою, усього може сто метрів завширшки. Купалися майже що години і не оглянулися, як вже давно було з полудня, коли вернули до табору. Були надто голодні, щоби чекати на рибу, тому кинулися на зимну шинку, а потім положилися в холодочку і зачали розмовляти. Але балачка якось не клеїлася і вони швидко зовсім замовкли. Якась святочна тишина в лісі і почування самоти сумом сповивали думки молодих хлопців. Вони попали в глибоку задуму. Почали за чимось тужити і зрозуміли незабаром, що то бере їх нудьга за ріднею. Навіть Фін „Крівава рука“ мріяв про східці своєї хати і про порожні свинячі хліви. Але всі соромилися до того признатися і ні один не мав відваги сказати те, що думав. Вже кілька хвилин чули хлопці якісь дивні звуки, але не знали, відки вони йдуть.
