поїсти можна спокійно. Тут уже ніхто не буде мене лаяти та штурханцями годувати.
— Се якраз життя для мене — радів Том. Не треба рано вставати, не треба йти в школу, вмиватися, і инше дурне робити. От, бачиш Джо, піратом краще бути ніж пустельником. Пірат, як вийшов на беріг, то вже не має ніякої роботи, а пустельник молиться й молиться на самоті, аж надокучить.
— Це правда, сказав Джо. — Знаєш, я над тим і не подумав, але тепер, коли спробував, то немає нічого кращого, як бути піратом.
— То то й є! Тепер люди не шанують уже так дуже пустельників, як в давнину, а піратів скрізь поважають. Пустельник мусить спати на найтвердшім місці, яке лиш може знайти, мусить надівати волосяну сорочку і посипати голову попелом, стояти на дощі і…
— А нащо це? — спитав здивований Гек.
— Я й сам не знаю. Але всі пустельники так роблять; так уже мусять робити. І ти, Геку, мусів би теж так робити, якби був пустельником.
— Ну, се вже вибачай, ні защо в світі!
— Якжеж ні? Ти просто мусів би!
— А яб узяв та втік.
— Втік? Ото сплямив би імя пустельника.
„Крівава рука“ не відповів нічого, бо зацікавився чим иншим. Видовбав кукурудзяний качан, встромив стебельце тростини, набив у качан тютюну, поклав на нього розжарений вуглик і пускав хмари запашного диму. Два инші пірати дуже заздрили йому і кожний постановив собі в душі, навчитися тої грішної штуки як найскорше. Відтак Гек запитав:
— А що саме роблять пірати?
— О, дуже багато — відповів Том. Захоплюють кораблі і палять їх, забирають скарби і закопують у страшних печерах на острові, а там духи і такі страшні по-
