линку глядів в сю сторону, а потім відвернувся і знову засумував. Як Джеф прийшов, Том заговорив до нього, і намагався звернути розмову на Бекі, але недогадливий хлопчисько не дав себе зловити.
Том далі дивився і дивився на дорогу. Як тільки зявиться хтось у куценькій суконці, то в нього блисне надія, а покажеться, що то не вона, то аж лютий стане. Нарешті суконочки вже не зявлялися і він посмутнів, попав у безнадійність. Поволеньки пішов у пусту ще клясу, сів на своє місце і далі сумував. Коли се ще одна спізнена суконочка майнула в воротах, і Томове серце аж затанцювало з радощів. Як стій був уже на дворі і почав дуріти немов який індієць: кричав, сміявся, ганявся за товаришами, перескакував через паркан так, що от-от скрутить собі голову, ішов колесом, ставав дуба — словом, доконував усяких геройських подвигів, а все скоса поглядав, чи Бекі дивиться на нього. Але вона начеб його не бачила, начеб і не дивилася в той бік. Чиж можливе, щоб вона не бачила, що він ось тут недалеко? І він став виводити свої штуки зараз біля неї. Бігав довкола неї з диким криком, зірвав одному хлопцеві шапку і закинув на дах, пробився потім крізь громадку школярів так, що всі впали на землю, а сам перекрутився і впав перед Бекі, мало не зваливши її. Аж вона відвернулася і задерши носика, сказала:
— Гм… Деякі хлопці хочуть усе чимось пописатися.
Том увесь спаленів. Він швидко схопився і пішов у клясу — засоромлений і невеселий.
Том вже рішився. Його серце розбите. Він опущений, нещасний хлопець, і ніхто на світі його не любить.
