блазнем. Вдягатися в рябу одежу, вдавати блазня, строїти дурні жарти — тепер, підчас смутку, то навіть образливе. Ні, краще бути вояком і по довгих, довгих роках вернути втомленим боями і вкритим славою. Або ще краще, піти до індійців, полювати на буйволів, блукати серед високих гір і безмежних степів на далекому Заході. Відтак верне до дому як славний ватажок, з орлиними перами, страшний, увесь татуований. У дрімливий, літній ранок із диким воєнним окликом влетить у недільну школу, а товариші тільки витріщать на нього очі. Ото будуть заздрісні! Або ні, є щось краще. Він буде морським розбійником. Це якраз для нього. Ясна стелилася тепер перед ним будучність — блискуча й величня. Його імя знатиме ввесь світ і тремтіти будуть перед ним навіть ті, що досі нічого не лякалися. Як прудко літатиме по хвилях моря на своїм довгім, вузькім, чорнім кораблі на „Духу бурі“, і страшний прапор на машті сіятиме довкруги пострах. А досягнувши найбільшої слави, зявиться неждано в своїм місточку, обгорілий від сонця й вітру, в чорнім оксамитовім жупані, широких штанах, у високих чоботах із червоною шарфою, з пістолями за раменем і з турецьким покровавленим мечем при боці, з мягким капелюхом, а на ньому пишні пера. Так увійде в церкву і розвине свій чорний прапор, що на ньому вишитий знак: трупяча голова і зложені на хрест кістки. Як він радітиме, як довкруги шепотітимуть заздрісно: „Дивіться, се Том Соєр, морський розбишака! Чорний местник еспанських вод!“
Так і буде. Вже рішилося. Він вибрав собі життєву дорогу. Завтра рано втече з дому і зараз почне нове життя. Тепер треба до цього прилагодитися. Отже насамперед треба зібрати все своє добро. Він підійшов до трухлявого пенька, що стояв недалеко і взявся біля нього копати ножем землю. Скоро ніж наткнувся на щось де-
