зайдеш на ріг улиці, тоді якось скрути і вернися сюди. Я піду иншою дорогою і теж сюди прийду.
Том пішов з одним гуртом школярів, а дівчина з другим. Через кілька хвилин вони зустрілися на скруті, а як вернули в школу, то там не було ні живої душі. Вони були самі, посідали рядком і поклали перед себе табличку. Бекі взяла в руку писальце, а Том став водити її рукою. Так вони намалювали дім, але ще чудачніший. Але незабаром артистичний запал почав погасати і вони почали балакати. Том аж не тямився від щастя.
— Ти любиш щурі? — запитав.
— Фе, вони обридливі.
— Я також ні. Здохлі вже кращі. Їх можна привязати на мотузок і крутити понад головою. Я подарую тобі такого, хочеш?
— Ні, спасибі, я ніяких щурів не люблю. Але дуже люблю жувати ґуму.
Коби я мав хоч кусочок. О, се дуже гарно!
— Справді? А я маю. Хочеш, я дам тобі пожувати, але мусиш віддати мені, добре?
Забавка вийшла на причуд гарна. Вони сиділи на лавці, по черзі жували ґуму і балакали вдоволені.
— Чи ти була коли в цирку? — спитав Том.
— Була. Тато казали, що ще мене візьмуть, як буду чемна.
— Я вже був зо три або чотири рази — багато разів. В цирку приємніше ніж у церкві. Там усе гарне й веселе. Як я виросту, то буду цирковим блазнем.
— Ах се буде гарно! Вони всі такі смішні і обличчя в них помальовані, і штани і жакет, усе.
— А якже. І вони заробляють силу грошей! Бен Роджерс казав, що майже цілого доляра на день. Бекі! Була ти вже коли заручена?
— А що це таке?
