— Ага! і той дурачок хоче лічити бородавки! Та так воно не поможе. А я тобі скажу, як се треба робити. Передовсім треба піти в саму північ у густий ліс, де є старий пень із дощівкою, але йти задом, обернутися плечима до пня, вмочити руку в воду й казати:
„Кличуть сови, грають жаби, місяцю стань ниже!
Стухла вода, чарівниця, бородавки злиже“.
— Тоді біжи швидко з зажмуреними очима одинацять кроків наперед, обернися тричі довкруги і йди до дому, та не кажи нікому ані слова. Як скажеш слово, всі чари ні нащо.
— Ну, се вже щось варта, але Боб так не робив, певно не робив.
— Ти правду кажеш, таж Боб має найбільше бородавок з усіх школярів, а якби так зробив, як я кажу, був би не мав уже ні одної. Я згубив таким робом яких тисячу бородавок, Геку. Я ловлю так багато жаб, що все маю яку копу бородавок на руках. Часом гублю їх також бобом.
— Ага, біб добрий. Я вже переконався.
— Справді? Якже ти се робиш?
— Як? Беру зерно бобу, розлупаю на дві половини, потім роздрапую бородавку аж до крови, пускаю кров на половину бобу і закопую о півночі на роздоріжжу. — Але місяць не може світити. Другу половину кидаю в огонь. Тепер тягне і тягне закровавлена половина, бо хоче притягнути другу половину, кров іде та йде і бородавка щезає. Се не тріває довго.
— Так, так, Геку, так робиться, але ще ліпше, як закопуючи промовиш:
„Геть, бобе! геть бобе!
Най і бородавка те саме робе!
Як ти не вернеш на грядку
Най і вона щезне без нащадку!“
— Я тобі кажу, нема нічого ліпшого! Так бодай ро-
