мали. Чогоб був не дав бідний пастор в ту хвилину, щоби воскрес маленький пильний німчик!
І якраз тоді, коли не було в пастора вже ніякої надії, виступає Том, відчислює девять карток жовтих, девять червоних і десять синіх, та жадає біблії. Се було як грім з ясного неба! Пастор аж остовпів, бо не сподівався чогось такого. Та на те не було ради. Ось тут стояв Том, а тут були картки, і всьо було в найбільшім порядку. Тома повели на почесне місце, де сидів суддя і инші почесні гості. Неімовірну новину оповістили всім. Від цеї вістки все немов скамяніло. Сеж найбільша несподіванка в цілому десятилітті, і на Тома дивилися, як на яке чудо. Він став героєм дня, — о много більшим ніж величній суддя. Хлопці аж гинули з зависти, а найбільше ті, котрі запізно догадалися, що то вони самі причинилися до його слави, відпродуючи свої картки за всякі цяцьки, які він зібрав за право малювати паркан. Вони лихі були на себе за те, що так легко дали піддурити себе тій „хитрій лисичці“.
Всеж таки Томові вручено нагороду з такою парадою, на яку пастор тільки міг здобутися. Та промова не вийшла якось щиро і з розмахом. Бідний пастор передчував, що в тій справі щось таємничого, а навіть нечистого. Сеж просто неможливе, щоб у голові цього хлопчиська могло вміститися дві тисячі віршів біблійної мудрости. Навіть дванацять віршів переходить його сили.
Еммі Льоренс була горда на своє щастя і силкувалася дати се пізнати Томові очима, але він ані не дивився в сей бік. Це її здивувало і занепокоїло. Потім стала підозрівати й пильнувати. Потайний погляд, який переловила, отворив їй очі і зломив її бідне серденько. Вона стала заздрісна, злісна, з очей покотилися сльози, вона зненавиділа весь світ, а найбільше Тома.
Тома представили судді; але його язик немов задубів, він дихав важко, а серце товклося; його збентежило
