Закінчила розділом з Мойсеєвого закону, грізним та суворим, як голос із Синайської гори.
Потім Том взявся до праці і почав учитись біблії. Сід вивчив свою лєкцію ще перед кількома днями. Том напружував усі свої сили, щоб вивчити пять стрічок, і він умисне вибрав „Проповідь на горі“, бо в усій біблії не міг найти нічого коротшого.
За пів години мав він уже деяке слабе поняття про те, що вчився, але не більше, бо його думки літали понад море його фантазії, а руки живо працювали над усім можливим, що відривало увагу від лєкції. Мері взяла в нього книжку й почала перепитувати, а він силкувався якось вилізти з того.
— Блаженні — е — е —
— Вбогі —
— Ага, правда! Блаженні вбогі — е — е —
— Духом —
— Вбогі духом. Блаженні вбогі духом, бо їх — бо їх —
— Єсть —
— Бо їх єсть царство небесне. Блаженні страждучі, бо їм — —
— Їм?
— Бо їм — е — е —
Бо ті!
— Бо ті — ті — або я знаю, що вони там роблять!
— Бо ті —
— Ах так! Бо ті — Чомуж ти Мері, не підповіш мені? Стидайся! Така недобра, та ще в неділю!
— Ой, Томчику, бідна капустяна головко! Яж тебе не хочу дратувати. Мусиш навчитися! Не будь нетерплячий, якось воно влізе в твою голову, а тоді Томчику, я подарую тобі щось гарненьке. Будь же розумний!
— Гаразд! Але щож ти мені подаруєш, Мері, голубко?
