золотило промінням річку; потім кинувся в воду і незабаром станув цілий мокрий біля табору та зачув, як Джо говорив:
— Ой, ні, Том не такий, він верне і не стане дезертиром. Він добре знає, що се булаб ганьба для пірата, а Том на те надто гордий. Щось він загадав, се певне, але я рад би знати, що таке.
— Ну, але сі річи в капелюсі, то вже наші.
— Майже наші, Геку, але ще не зовсім. Оце письмо на корі каже: „Сі річи візьмете собі, якби я не вернув на снідання“.
— А ось він і вернувся — скрикнув Том і станув перед товаришами у цілій своїй величі.
Це було гарно як в театрі.
Пишне снідання — солонина і риба — було зараз готове. Хлопці прихопилися до нього як вовченята. Том оповідав свої пригоди, прикрашуючи їх до вподоби. Слухаючи його, товариші почували себе великим блеском слави осяяними героями. Вкінці Том засунувся в затишний куток і спав аж до обіду, а инші пірати пішли ловити рибу і відкривати „незнаний остров“.
По обіді вийшли пірати на пісчану мілину шукати черепашиних яєць. Вони встромлювали свої патики в пісок і де було мягко, там приклякали і розгрібали пісок руками. Часом з одної ямки вигрібали по пятьдесять або й шістьдесять круглих, білих яєць, трохи менших від волоських оріхів. На вечерю зладили собі празничну їду з печених яєць, та ще зісталося на смачне снідання на пятницю. По сніданні хлопці вибігли на пісчану мілину, бігали, ловилися, дуріли, далі скинули з себе одежу
