ТУГА
Крутий берег, по березі трава зелененька,
Серед трави край берега калина червенька.
Своє гілля буйненькеє сумно в воду клонить,
Своє листя дрібненькеє по водоньці ронить.
Скоро смерклось, голуб сивий сюди прилітає,
Нічку гуде, нарікає, ранком ізлиняє;
Нічку плаче, жалкуєся, рясні сльози ронить,
На розсвіті ізлиняє, в темні ліси гонить.
На темнії ліси гонить та й зворами блудить,
Там горює, униває, тяжко серцем нудить.
Весна одна перецвіла, минула і друга,
Вже і третя засіяла, не минає туга.
