ДУМКА
Нісся місяць ясним небом,
Там, де зоря ясна.
Летів хлопець чистим полем,
Де дівчина красна.
Часом місяць ізійшовся
З тьмавою хмарою,
Не раз хлопець поборовся
З журною гадкою.
— «Журна гадко, печалива!
Чо ти мене гониш?
Чо ми життя згірчиваєш,
В серце тугу рониш?
Уступися, лиха нене,
З вітром в ліси, гори:
Най по тобі й чутка згине,
Як сліди на морі.
