Як-то гірко, сли недоля
Світ милий зав'яже!
Тобі тільки хіба смутку,
Що хмара насуне.
А радощів з зірочками
З-межи вас не труне.
А мені ось на сім світі
Своє серце їсти,
Бо з недолев ся бороти —
Як під воду плисти.
Десь за морем, за горами
Мій гаразд здрімався,
Десь з безвістей, з лісів темних
Мій смуток пригнався.
Ой пригнався, та й вороном
Надо мнов літає,
Б'є ми серце тяжким крилом,
Радість розбиває.
Вчора вечір чорна хмара
Мені говорила:
«Чудуєшся, побратиме,
Де ся доля діла?
Твоя доля — то я була,
Я тя не минаю.
Вкривала-м тя чорнов мряков
І тепер вкриваю.
