Понад 125 років відділяє нас від того часу, коли у надзвичайно складних суспільних обставинах виступив талановитий письменник і літературний діяч Маркіян Семенович Шашкевич. То були важкі часи. Західноукраїнські землі, силоміць відірвані від матернього лона, перебували під владою австрійської монархії, яка проводила там жорстоку політику колоніального гноблення. В Галичині австрійські загарбники спирались на польську шляхту, віддавши їй привілей нещадно душити місцеве населення.
Українське селянство, яке становило основну частину населення Галичини, перебувало під подвійним гнобленням — соціальним і національним. З галицького трудівника пили кров австрійська монархія, «свої» та іноземні поміщики. Кріпосницький гніт все посилювався. Кожен вияв волелюбності протесту суворо переслідувався. Австрійська влада, польські та українські пани дивилися на селянство як на худобу, зневажливо ставились до народної мови, до всього українського.
