Нині думка йде сумненько,
Темним лісом гомонить,
За Дунай, за Дніпр туженько
Згадка журна лиш летить.
Понад Дністра берег крутий
Гамор галич розлягат.
Там сум душу хапле лютий,
В безвість гадка пропадат.
Городища де бували,
Днесь могили ся звели.
Богів храми де стояли,
Грехіт мохи поросли.
Поза води, поза тихі
З славов гаразд пробував,
Загудівши, вихор лихий
І сліди їх позмітав!
Красна Ретра з Арконою[1]
Пилом вічним припали,
Діти вірні з матерьою
Десь в безвістьох ізчезли…
Де ворони ся злітають,
Колись славний стояв тин[2].
Тяжкі мряки днесь лягають,
Як на ногах татарин[3].
