Віддав ватажок Семенові його молоду. Щасливі молодята дякують, запрошують на весілля. Наспів і дружка з легінями із свого села, який теж запрошує «на солодкий медок, на музику та танці». Озвався тоді вусатий опришок Бойчук: «У вас перше п'ють, а потім танцюють; в нас навідвороть: перше танцюють, а потому п'ють…»
«Хлопці на коней та до наших!» кликнув ватажок — та й щезли.
Пани називали опришків розбійниками, переслідували, нищили їх. М. Шашкевич зображує опришків як вірних захисників народу від знущань та сваволі повновладного панства.
Справедливість помсти над панами — насильниками і грабіжниками — така ідея твору. Це було досить сміливо на той час. Сміливим був сам факт надрукування «Олени» в «Русалці Дністровій». Своє оповідання автор назвав казкою, хоч казкового там нічого нема. Це було зроблено, очевидно, для цензури.
Цікаво, що в оповіданні автор зобразив реальну історичну постать Бойчука, який в середині XVIII сторіччя нападав на панів і був пам'ятним серед народу.
Ів. Франко писав, що, читаючи Шашкевичеве оповідання, люди перед 1848 роком дуже добре мусили розуміти, що й на їх очах діється не одно подібне, бо ані панська самовладність та збиткування над людьми, ані розбійницькі напади не минулися, ще були й за часів Шашкевича.
Крім оригінальної творчості, виступав М. Шашкевич і як перекладач. Ще з 1831 року він почав перекладати з чеської і сербської мов. Заслуговує на увагу, що Шашкевич здійснив повний переклад
