При дорозі, під липою, сиділа баба-жебрачка. По шляху їхав дідич. Він зупинився перед бабою і чекав поклону, обіцяючи їй проса.
«Гей, бабо! — галасне нероба неробі, —
Чверть проса дарую», — миттю руці обі
За пояс засунув і поклону ждає.
Це ж добре, що з лихом в дарунку й не лає.
А баба лінива й на ноги не встане,
З гнізда запитала: «Опихане, пане?»
Пан, почувши це, розлютився й поїхав, а баба лишилась без проса.
Майстерно дібравши епітети і порівняння, поет змалював яскравий сатиричний образ пана. Це пихатий нероба:
Гладун, петльованець, кругленький собою,
Як гарбуз му лице, а руки, як тісто,
Червений, як ридза, під горлом звивисто.
Цікаве порівняння панського обличчя з гарбузом, а кольору — з іржею.
Коли ж баба запитала, чи просо опихане (обрушене),
… Пана як спарив, як лопух надувся,
Сли жар ним накриєш…
Поет виявив народне презирливе ставлення до панів, підкресливши також їхню сваволю й жорстокість.
Образ баби подано в негативному плані. Це, як каже автор, також нероба. Та разом з тим вона не менш хитра і до того ж не поважає пана.
Банка «Опихане, пане?», як і ліричні твори, є прикладом уважної праці М. Шашкевича над сло-
