Летить ворон чорнокрилий, —
За ним загуділо;
Щастя моє, гаразд милий,
Навіки зниділо.
Тяжко голубу малому
Гори перебити,
Ой, ще тяжче безрідному
На сім світі жити.
Думки про неможливість щастя у тодішньому житті, про важку недолю, що її мусить зазнавати чесна людина, — одна з постійних думок у поезії Шашкевича.
Про важкі життєві обставини йде мова і в вірші «Сумрак вечірній». Малюнок вечірнього присмерку в певній мірі алегоричний. В ньому відбились і громадські настрої автора.
Сонце ясне померкло, світ пітьма насіла,
Вшир і вздовж доокола сум ся розлягає…
Ці твори М. Шашкевича написані в дусі романтичної поезії тих часів, з використанням поетичних засобів, властивих романтикам, — тьмяні вечірні картини, зграї галок, самотність, журба і т. п. М. Шашкевич був поетом-романтиком, — але романтиком прогресивного, волелюбного напрямку. Тому в нього нема похмурості, втечі від життя, містичних настроїв, які були властиві представникам реакційного романтизму. Вірш «Сумрак вечірній» — один з найяскравіших зразків, коли говоримо про романтичний характер лірики М. Шашкевича. В багатьох його творах висловлене бажання перебороти самотність, недолю. Голос живого життя звучить у них.
Цікавий вірш «Лиха доля». Ліричний герой —
