Основний тон віршів Шашкевича сумний. Проте це не безпредметний сум людини, яка занурилась у власні переживання і стоїть осторонь життя. Сумні думки в поета викликались суспільними обставинами, які гнітять людину і людяність. В його творах передана трагедія молодого життя, трагедія загибелі кращих сил і краху поривань до світла та щастя в умовах феодально-кріпосницького суспільства. І це одна з основних тем Шашкевичевої лірики, виявлена через різні образи. Поет бачив довкола себе, як тогочасний суспільний лад душив, нівечив, спотворював молоді сили. Одних калічили схоластичною освітою, інших просто переслідували, треті гинули у злиднях. І хоч в його поезіях часто не говориться безпосередньо про суспільні обставини, та думку про них не важко відчути.
Характерний з цього погляду вірш «Веснівка». Дрібна квітка просить неньку-весну, щоб дала їй волю, щоб послала щастя розцвісти, скрасити луг, бути, як сонце, пригорнути увесь світ до себе. Весна ж пророкує квітці, що буде мороз, налетить вихор і краса змарніє, личко зчорніє. Образи лютого морозу, що нищить живі сили, вихору буйного, хмар важких, чорного ворона — взагалі поширені в поезії Шашкевича. Цим лютим морозом і були для поета умови життя в тогочасному суспільстві.
Ліричний герой інших віршів — переважно знедолена людина: сиротина, безрідний. Тема творів — загибель щастя, світлих сподівань, радощів.
У вірші «Розпука» ліричний герой каже:
|
Поза тихими водами |
